Земля могла залишатися придатною для життя протягом мільярдів років, навіть якби на ній ніколи не виникли живі організми. Комп’ютерне моделювання показало, що природні геологічні та хімічні процеси здатні підтримувати сприятливу температуру планети без участі біологічних механізмів.
Міжнародна група науковців спробувала з’ясувати, якою була б наша планета, якби життя на ній ніколи не з’явилося. Дослідження очолила астробіологиня Саманта Гілберт-Джаніжек із Вашингтонського університету.
Головною метою стало перевірити одну з ключових ідей гіпотези Геї. Вона передбачає, що живі організми взаємодіють із навколишнім середовищем і допомагають підтримувати умови, необхідні для власного існування.
Зокрема, біологічні процеси можуть впливати на склад атмосфери, клімат і хімічні цикли планети. Проте досі залишалося відкритим питання, чи змогла б Земля зберегти сприятливі умови без такого впливу.
Для перевірки вчені створили складну комп’ютерну модель планети, на якій повністю відсутнє життя. Водночас вони врахували всі основні фізичні складові Землі.
До моделі увійшли земне ядро, мантія, кора, атмосфера, океани та сонячне випромінювання. Дослідники також відтворили переміщення хімічних речовин між різними частинами планети.
Загалом науковці врахували 19 ключових характеристик, серед яких температура поверхні, тепловий потік і хімічний склад океанів. Після цього вони простежили розвиток віртуальної Землі протягом п’яти мільярдів років.
Моделювання охопило період від формування планети до приблизно 500 мільйонів років у майбутньому. Це дозволило перевірити, чи здатна нежива Земля підтримувати стабільні умови протягом надзвичайно тривалого часу.
Результати виявилися несподіваними. Навіть без живих організмів температура поверхні залишалася в межах, придатних для існування життя.
Кількість води також була порівнянною із сучасними показниками. Це означає, що відсутність біологічних процесів не обов’язково призвела б до висихання планети або втрати сприятливого клімату.
Однак між реальною та змодельованою Землею виявилася одна принципова відмінність. В атмосфері неживої планети не було кисню, який на сучасній Землі значною мірою утворюється завдяки фотосинтезу.
Дослідники встановили, що головну роль у підтриманні стабільної температури відіграє карбонатно-силікатний цикл. Цей природний механізм пов’язує геологічні та хімічні процеси, які впливають на кількість вуглекислого газу в атмосфері.
Зокрема, він охоплює вивітрювання силікатних порід, вулканічне виділення газів і хімічні реакції в океані. Разом ці процеси допомагають регулювати концентрацію CO2 та температуру поверхні.
Такий механізм працює за принципом негативного зворотного зв’язку. Завдяки цьому зміни кліматичних умов можуть частково компенсуватися природними геохімічними процесами.
Особливо показовим стало те, що за 4,5 мільярда років світність Сонця зросла приблизно на 30%. Попри це, змодельована планета зберігала температуру, сумісну з існуванням рідкої води та потенційного життя.
Отримані результати ставлять під сумнів уявлення про те, що біологічна активність обов’язково потрібна для тривалого підтримання сприятливого клімату. Принаймні в межах запропонованої моделі нежива кам’яниста планета здатна залишатися придатною для життя мільярди років.
Водночас науковці визнають, що їхні розрахунки мають певні обмеження. Зокрема, модель містить спрощення щодо тектоніки літосферних плит, хімічного складу атмосфери та механізмів кліматичної регуляції.
Раніше дослідники також висунули припущення щодо можливого походження перших живих організмів на Землі. За однією з гіпотез, процеси, які передували виникненню клітин, могли відбуватися всередині липкої речовини, прикріпленої до кам’янистої поверхні.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
